ЗАВОРИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ (10.09.1939 р. – 22.07.1997 р.)

В.Й. Заворицький

Кандидат технічних наук (1967 рік), доктор технічних наук (1987 рік), доцент (1979 рік), професор (1989 рік), Академік Транспортної академії України (1992 рік), академік Академії наук вищої школи України (1996 рік).

Асистент кафедри проектування доріг (1966–1970 рр.), доцент кафедри проектування доріг (1970–1986 рр.), завідувач кафедри будівництва і експлуатації доріг (1986–1997 рр.), декан дорожньо-будівельного факультету (1984–1995 рр.)

Народився 10 вересня 1939 р., в с. Нова Басань Чернігівської обл. У 1961 р. закінчив дорожньо-будівельний факультет КАДІ, отримав диплом інженера шляхів сполучення за спеціальністю «Автомобільні дороги». З 1961 по 1963 рік працював виконробом Калуського дорожньо-будівельного управління. Від 1963 р. навчався в аспірантурі, а далі пройшов шлях від асистента кафедри проектування доріг до завідувача кафедри будівництва та експлуатації доріг. У 1976–1979 рр. перебував у закордонному відрядженні в Афганістані, працював у Кабульському політехнічному інституті викладачем кафедри «Автомобільні дороги».

Від 1986 по 1997 р. – завідувач кафедри будівництва та експлуатації доріг, від 1984 по 1995 р. – декан дорожньо-будівельного факультету.

Кандидатську дисертацію захистив у 1967 р., докторську – у 1987 р. 1979 року отримав вчене звання доцента, у 1989 – професора, 1992 року став академіком Транспортної академії України, 1996 – академіком Академії наук вищої школи України (відділення наук про Землю).

Відомий учений в області механіки ґрунтових середовищ та земляного полотна автомобільних доріг. Протягом багатьох років працював над проблемою підвищення ефективності роботи автомобільних доріг. Результати робіт В.Й. Заворицького знайшли втілення в багатьох науково-вишукувальних розробках, виконаних під його керівництвом, частина яких використана в ряді нормативних документів дорожньої галузі. Підготував 6 кандидатів наук.

В.Й. Заворицький з працівниками бібліотеки

Опублікував 331 наукову та науково-методичну працю, зокрема два підручники (перською мовою), вісім навчальних посібників, чотири монографії, шість довідників. Найважливіші з них: «Расчет устойчивости откосов земляного полотна» (1969), «Алгоритм расчета устойчивости откосов земляного полотна с применением ЭЦВМ» (1969), «Справочник сельского дорожника» (1972), «Проектирование автомобильных дорог» (у 2 ч.) (1978), «Справочник по проектированию дорожных одежд» (1983), «Транспортно-експлуатаційні якості автомобільних доріг» (1995), «Транспорт і шляхи сполучення» (1996), «Проектування автомобільних доріг» (1997).

Вів викладацьку роботу з дисциплін «Технологія будівництва доріг», «Механіка земляного полотна».

Від 1994 по 1997 р. очолював видання науково-технічного збірника «Автомобільні дороги і дорожнє будівництво».

Помер 22 липня 1997 року в м. Києві.