ЗАДОРОЖНІЙ ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ (30 червня 1929 р. – 18 жовтня 2013 р.)

В.І. Задорожній

Кандидат технічних наук (1967 р.), доцент (1970 р.).

Студент механічного факультету КАДІ (1951–1956 рр.), аспірант кафедри «Автомобілі і трактори» (1962–1965 рр.), асистент кафедри «Автомобілі і трактори» 1965–1969 «Автомобілі і трактори», доцент кафедри «Автомобілі і трактори» / «Автомобілі» / «Автомобілі і двигуни» / «Автомобілі» (1969–1999 рр.); декан автомобільного факультету (1975–1980 рр.).

Віталій Іванович Задорожній народився 30 червня 1929 року у селі Лука Таращанського району Київської області в родині працівників колгоспу. Батько Віталія Івановича з 1929 року працював у колгоспі ковалем та комбайнером; у 1937 році його було заарештовано, а у 1943 році він помер у місці ув’язнення від хвороби, про що сім’ї було повідомлено у відповідь на їхній запит. Згодом батька було реабілітовано.

У 1936 році Віталій Іванович вступив до першого класу Лучанської середньої школи й до початку Великої Вітчизняної війни закінчив п’ять класів. Протягом війни проживав у рідному селі, після звільнення села у 1944 році продовжив навчання в Лучанській середній школі та у 1946 році закінчив сім класів.

У 1947 році вступив до Львівського дорожньо-механічного технікуму ГУШОСДОРу МВС СРСР на механічне відділення, яке закінчив у 1951 році, і того ж року вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту на механічний факультет. Інститут закінчив з відзнакою у 1956 році за спеціальністю «Автомобілі», отримав кваліфікацію інженера-механіка і вирушив за направленням до Городище-Пустоварівського цукрового комбінату. Протягом декількох місяців працював там старшим механіком автоколони, вже наприкінці грудня 1956 р. став головним інженером Саливонківських РММ Київського цукрового заводу. Від серпня 1959 року – викладач та завідувач автомобільного відділення Житомирського автомобільно-дорожнього технікуму.

Від вересня 1962 року до вересня 1965 року навчався в аспірантурі на кафедрі «Автомобілі і трактори» Київського автомобільно-дорожнього інституту. Науковим керівником його була доцент Г.Б. Безбородова. Після закінчення аспірантури отримав направлення Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР у розпорядження КАДІ для роботи на посаді асистента. Від 1 вересня 1965 року – асистент кафедри «Автомобілі і трактори».

28 листопада 1967 року у раді КАДІ захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование влияния распределения весовых нагрузок и вращающих моментов по колесам на тягово-сцепные качества многоколесного движителя», отримав диплом кандидата технічних наук від 28 лютого 1968 р.

В.І. Задорожній доповідає результати досліджень (1967 рік)

У травні 1969 р. як обраний за конкурсом був призначений на посаду доцента кафедри «Автомобілі і трактори», 1970 року затверджений у вченому званні доцента.

На посаді доцента кафедри «Автомобілі і трактори» / «Автомобілі» / «Автомобілі і двигуни» / «Автомобілі» працював по вересень 1999 р.

Це не Віталій Іванович міняв кафедри – кафедра змінювала назву. А В.І. Задорожній пропрацював у КАДІ 34 роки – від 1965 по 1999 рік – на одній кафедрі. На цій же кафедрі навчався три роки в аспірантурі, отже, з нею пов’язано 37 років його життя. А загалом із КАДІ, враховуючи час студентства, – 42 роки.

Був деканом автомобільного факультету у 1975–1980 рр.

Віталій Іванович був прекрасний методист, умілий лектор, допитливий та уважний дослідник, талановитий вихователь.

В.І. Задорожній зі студентами
В.І. Задорожній на екзамені

Студенти відмічали, що викладає він ясно та доступно, дотримується логічної послідовності у викладенні матеріалу, пояснює складні місця, має творчий підхід та інтерес до своєї справи, доброзичливо і тактовно ставиться до студентів.

Автор та співавтор понад 50 наукових та навчально-методичних праць, серед яких:

  1. Бортницкий П.И., Задорожный В.И. Тягово-скоростные качества автомобилей : справочник. – К. : Вища школа, 1978. – 176 с.
  2. Задорожный В.И. Автомобили (Основные технико-эксплуатационные свойства) : учеб. пособие. – К. : УМК ВО, 1989. – 88 с.

Підготував для Української радянської енциклопедії (УРЕ) статті «Карданний механізм», «Карданна передача», «Коробка передач».

Був щедро музично обдарований, мав прекрасний голос, з великим задоволенням і натхненням співав у хорі.