СЮНЬЇ ГЕОРГІЙ КАМІЛОВИЧ (14 листопада 1910 р. – 01 березня 1990 р.)

Г.К. Сюньї

Кандидат технічних наук (1940 рік), доцент (1941 рік), професор (1971 рік).

Орден Красной Звезды, орден Отечественной войны ІІ степени (06.04.1985).

Декан дорожньо-будівельного факультету КАДІ (1945–1951 рр.), завідувач кафедри дорожньо-будівельних матеріалів КАДІ (1946–1952 рр., 1976–1987 рр.), кафедри будівництва і експлуатації доріг КАДІ (1969–1976 рр.).

Георгій Камілович Сюньї у 1935 році закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут, одержавши спеціальність інженера-будівельника автомобільних доріг. Згодом вступив до аспірантури і у 1940 році успішно захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук. У 1939–1941 рр. працював асистентом, а потім доцентом кафедри будівництва і експлуатації доріг Харківського автомобільно-дорожнього інституту (ХАДІ).

У роки Великої Вітчизняної війни Георгій Камілович добровільно вступив у ряди Червоної Армії. Брав участь у Сталінградській битві, Орловсько-Курській операції, у форсуванні Дніпра, звільненні Києва.

У серпні 1945 року Г.К. Сюньї був відряджений по системі ГУШОСДОРа НКВС-МВС СРСР у щойно створений Київський автомобільно-дорожній інститут.

Г.К. Сюньї став одним із фундаторів Київського автомобільно-дорожнього інституту (нині – НТУ), одним із перших деканів дорожньо-будівельного факультету, понад чверть століття був завідувачем кафедри, у тому числі майже 20 років очолював кафедру дорожньо-будівельних матеріалів, у становленні і розбудові якої зіграв важливу роль, та вісім років – кафедру будівництва і експлуатації доріг, з якою на той час була об’єднана кафедра дорожньо-будівельних матеріалів. Свою трудову діяльність завершив у грудні 1988 р. на кафедрі дорожньо-будівельних матеріалів і хімії (у 1987 р. кафедру дорожньо-будівельних матеріалів об’єднали з кафедрою загальної хімії).

Професор Г.К. Сюньї – відомий вчений. Наукові проблеми, якими він займався, були актуальні та залишаються такими і сьогодні. Його наукова діяльність завжди була напрямлена на вирішення практичних завдань. Він займався загальними питаннями міцності та довговічності дорожньо-будівельних матеріалів, зокрема дослідженням довговічності асфальтобетону, підвищенням якості доріг, вулиць і площ, окремо значну увагу разом з науковцями кафедри мостів і тунелів приділяв асфальтобетонному покриттю на мостах. Г.К. Сюньї започаткував дослідження кольорового асфальтобетону, пластбетону, а також регенерованого асфальтобетону. Він один із перших звернув увагу на такі проблеми, як тріщиностійкість асфальтобетону та його стійкість до колієутворення.

Г.К. Сюньї створив знану в країнах колишнього Радянського Союзу школу асфальтобетонників, розробив основи теорії кольорових асфальтобетонів і пластбетонів, зробив значний внесок у розвиток теорії і практики виготовлення та використання асфальтобетонних сумішей. Опублікував близько 150 наукових робіт, зокрема п’ять монографій, підготував сімнадцять кандидатів технічних наук.

  1. Сюньи Г.К. Асфальтовый бетон. – К. : Гос. изд-во техн. литер. УССР, 1956. – 205 с.
  2. Сюньи Г.К. Дорожный асфальтовый бетон. – К. : Гос. изд-во литер. по строительству и архитектуре УССР, 1962. – 236 с.
  3. Сюньи Г.К. Цветной асфальтобетон. – М. : Транспорт, 1964. – 152 с.
  4. Дорожные пластбетоны / Под ред. Г.К. Сюньи. – М. : Транспорт, 1976. – 208 с.
  5. Регенерированный дорожный асфальтобетон / Под ред. Г.К. Сюньи. – М. : Транспорт, 1984. – 116 с.
Г.К. Сюньї (перший праворуч) з професорами Я.В. Хом’яком та В.М. Сіденком на науковій конференції в Луцьку

Г.К. Сюньї був невпинний шукач нового, улюбленець дорожників-практиків та дослідників всієї країни.

Талановитий і ерудований педагог, Г.К. Сюньї вмів зацікавити слухачів, будь-то студенти чи виробничники. Глибоке знання проблем дорожньої галузі, простота викладання та любов до своєї справи робили його лекції яскравими та незабутніми.

Сьогодні молоде покоління дорожників навчають та виховують у стінах університету багато з тих, хто колись на студентській лаві уважно записував лекції Георгія Каміловича, хто переймав його знання і досвід, вчився відповідальності, любові до обраного фаху, хто під його керівництвом писав наукові роботи та захищав дисертації.