СТАСОВСЬКА ОКСАНА АРТЕМІВНА (14 січня 1922 р. – 28 листопада 2001 р.)

О.А. Стасовська

Кандидат технічних наук (1955 рік), доцент.

Асистент (1952–1958 рр.), доцент (1958–1972 рр.) кафедри будівництва та експлуатації автомобільних шляхів, декан дорожньо-будівельного факультету (1959–1970 рр.), в.о. професора кафедри будівництва та експлуатації автомобільних шляхів (1972–1976 рр.), професор кафедри дорожньо-будівельних матеріалів (1976–1986 рр.).

Народилась Оксана Артемівна Стасовська 14 січня 1922 року в м. Орел в родині службовця.

Середню школу закінчила з відмінним атестатом у 1940 році у м. Орел та вступила на перший курс будівельного факультету Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту. Війна зруйнувала всі сподівання та плани. Але Оксана Артемівна як сильна та енергійна особистість, опинившись у блокаді, продовжувала навчання, наскільки вистачило можливості та сил, одночасно працюючи комісаром санітарної дружини району. У лютому 1942 року у числі інших блокадників через Ладозьке озеро була вивезена на «велику Землю», де отримала належну медичну допомогу і відновлення, почала працювати.

У січні 1944 року переїхала до Києва разом з управлінням Укрнафтозбуту, де працювала, та у вересні 1944 р. поступила на математичний факультет Київського університету, де провчилась 1 рік. У березні 1945 року Оксана Артемівна рішуче повернула свою долю на омріяний з юності шлях: вступила на другий курс дорожньо-будівельного факультету новоствореного Київського автомобільно-дорожнього інституту, з яким і пов’язала все своє життя. Навесні 1949 року О.А. Стасовська закінчила інститут і першою в його історії отримала диплом з відзнакою та рекомендацію до вступу в аспірантуру. Скориставшись нею, вона в цьому ж році вступила до аспірантури. Кандидатську дисертацію на тему:«Малі штучні споруди з місцевих матеріалів на автомобільних шляхах УРСР» виконала під керівництвом доктора технічних наук професора К.С. Теренецького та захистила у березні 1955 року. Паралельно з навчанням в аспірантурі з 1951 року Оксана Артемівна почала проводити лабораторні заняття з курсу «Ґрунтознавство та механіка ґрунтів» а з 1952 року стала викладачем цієї дисципліни на посаді асистента. З 1958 року продовжила викладацьку діяльність на посаді доцента.

О.А. Стасовська на лекції

Енергійність, принциповість, вимогливість до себе та інших, почуття справедливості та надзвичайні лідерські якості – це ті риси характеру, які були властиві Оксані Артемівні. Все це створило підґрунтя для виняткового на той час призначення тридцятисемирічної жінки на посаду декана факультету. Ці одинадцять років (1959–1970 рр.) були водночас і складним, і цікавим періодом її життя: вдома підростали дві доньки, в деканаті – турбота та невпинна увага до навчання та життя сотні студентів, а також продовження викладацької справи. Але не тільки навчання та побут студентів, а й їхнє дозвілля не залишалося поза увагою декана: організація спортивних змагань студентської молоді факультету, днів донора, місячників з прибирання прилеглих територій, святкових демонстрацій та інших заходів.

У 1970 році Оксана Артемівна залишила роботу в деканаті та більше уваги почала приділяти навчально-методичній та науковій діяльності. Продовжувала працювати на посадах доцента, а від 1972 року – професора кафедри будівництва та експлуатації автомобільних шляхів; від 1976 по 1986 рік обіймала посаду професора кафедри дорожньо-будівельних матеріалів.

Звільнений час дав можливість завершити та видати посібник з лабораторних робіт з ґрунтознавства, розробити інструкцію з використання укріплених ґрунтів, взяти участь у виданні довідника з інженерної геології тощо.

Багаторічний досвід педагогічної діяльності надихнув О.А. Стасовську зайнятись науковими дослідженнями з проблем вищої школи. Вона стала керівником теми «Організація та керування позааудиторної самостійної роботи студентів». Результати виконаних досліджень відображала у наукових звітах, доповідях на конференціях, в публікаціях.

Свій життєвий шлях, багатий науковий і викладацький досвід О.А. Стасовська присвятила розвитку творчих досліджень, підготовці висококваліфікованих фахівців з числа молоді.