СОВА ІВАН ПЕТРОВИЧ (6 жовтня 1922 р. – 12 грудня 1995 р.)

І.П. Сова

Кандидат технічних наук (1967 р.), доцент (1969 р.), професор (1985 р.).

Орден Красной Звезды (1944 р.), медалі «За оборону Сталинграда» (1942 р.) «За боевые заслуги» (1945 р.), «За освобождение Праги» (1946 р.), «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1946 р.), «За взятие Берлина» (1947 р.), «Двадцать лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1966 р.), «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И. Ленина» (1970 р.), «Тридцать лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1975 р.), «50 лет Вооруженных сил СССР» (1968 р.), «60 лет Вооруженных сил СССР» (1978 р.), Орден Отечественной войны II степени (1985 р.).

Студент КАДІ (1947–1952 рр.), асистент (1952–1965 рр.), старший викладач (1965–1967 рр ), в.о. доцента (1967–1968 рр.) кафедри виробництва і ремонту автомобілів та дорожніх машин; в.о. доцента (1968–1969 рр.) і доцент (1969-1975 рр.) кафедри економіки і експлуатації автомобільного транспорту; в.о. завідувача кафедри економіки і експлуатації автомобільного транспорту (1972–1975 рр.); завідувач кафедри економіки виробництва (1975–1985 рр.), професор кафедри «Організація, економіка і управління на автомобільному транспорті» / «Економіка та інформатика» (1985–1995 рік); заступник декана автомобільного факультету (1966–1967 рр.), декан інженерно-економічного факультету (1967–1984 рр.).

Іван Петрович Сова народився у селі Засулля Роменського району Сумської області. Після отримання неповної середньої освіти закінчив технікум механізації сільського господарства у м. Ромни, де навчався з 1937 по 1941 рік. З липня 1941 р. по липень 1942 р. – курсант артилерійського училища у м. Томську. З липня 1942 р. – в артилерії у діючій армії на Сталінградському, Донському, Степовому, Центральному, 1-ому Українському фронтах. Має державні нагороди за участь у Другій Світовій війні. У 1945–1946 рр. продовжив військову службу у Центральній групі військ у Німеччині. Після демобілізації працював механіком у технікумі механізації сільського господарства у м. Ромни (1946–1947 рр.).

У 1947 році вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту та у 1952 р. закінчив його з відзнакою за спеціальністю «Автомобілі», отримавши кваліфікацію інженера-механіка.

Від 1952 року працював у КАДІ-НТУ на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора; сімнадцять років очолював кафедру та сім років – факультет. У 1966 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1969 р. отримав вчене звання доцента, а у 1985 – професора.

Основний напрямок наукової роботи І.П. Сови – технічна експлуатація і ремонт автомобільного транспорту. Він займався дослідженнями та розробкою прогресивних технологій і економічних заходів з підвищення ефективності ремонту автотранспортної техніки. Під його керівництвом два аспіранти (А.В. Стахмич та Н.Ю. Іванова), які згодом працювали на кафедрі, захистили кандидатські дисертації.

Іван Петрович опублікував близько 120 наукових та навчально-методичних праць, зокрема декілька навчальних посібників (у співвавторстві).

Найбільш відомі навчально-методичні праці:

  1. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей : учебник / А.А. Лудченко, И.П. Сова. – К. : Вища школа, 1977.– 285 с.;
  2. Техническая эксплуатация автомобилей / М.Н. Бедняк, И.П. Сова и др. – К. : Техника, 1979. – 294 с.;
  3. Организация, планирование и управление в автотранспортных предприятиях : учебное пособие / М.Н. Бедняк, И.П. Сова и др. – К. : Вища школа, 1980. – 304 с.;
  4. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей : учебник / А.А. Лудченко, И.П. Сова. – 2-е изд., перераб. и доп. – К. : Вища школа, 1983. – 384 с.
  5. Сова И.П. Методы прогнозирования качества и технико-экономических показателей технических систем для строительства : учебное пособие. – М-во высшего и сред. спец. образования УССР. – К. : УМК ВО Минвуза УССР, 1988. – 150 с.