РУДЕНКО ДМИТРО АРИСТАРХОВИЧ (листопад 1891 р. – листопад 1966 р.)

Д.А. Руденко

Кандидат технічних наук; професор (1956 р.).

Медаль «За боевые заслуги» (30.04.1943), медаль «За оборону Сталинграда», орден Красной Звезды (22.06.1943), орден Красной Звезды 18.09.1943), орден Отечественной войны ІІ степени (21.11.1943), орден Ленина (19.04.1944), орден Отечественной войны I степени (09.02.1945), орден Красного Знамени (07.03.1945), медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (09.05.1945); Лауреат Сталинской премии ІІ степени за выдающиеся изобретения и коренные усовершенствования методов производственной работы за 1950 год; орден Трудового Красного Знамени (14.01.67, посмертно).

Професор кафедри будівництва та експлуатації доріг (1954–1956 рр.), завідувач кафедри організації і механізації дорожньо-будівельних робіт (1956–1958 рр.), кафедри організації і механізації дорожнього будівництва (1958–1966 рр.).

Д.А. Руденко народився 1891 р. у Фастові.

На дорожнє будівництво прийшов у 1913 р. після закінчення технічного училища та короткочасної роботи в системі залізничної експлуатаційної служби.

У першій світовій війні 1914–1918 рр. він брав участь рядовим залізничного батальйону, потім послідовно працював виконавцем робіт, головним інженером і начальником будівельних інстанцій, головним інженером Київського Дорбуду і Укрдорбудтресту, головним інженером і начальником будівельних дорожніх управлінь. З іменем Д.А. Руденко міцно пов’язано будівництво багатьох автомобільних магістралей і великих мостів на території України.

У роки Другої світової війни як головний інженер одного з військово-дорожніх управлінь Радянської Армії Д.А. Руденко здобув собі славу невтомного і талановитого будівельника військових мостів і переправ, зокрема через такі великі ріки як Дон, Дніпро, Вісла, Одер, а також ріки, форсовані під час Берлінської операції.

Після перемоги над гітлерівською Німеччиною Д.А. Руденко знову прийшов на виробництво і віддавав усі свої сили відновленню народного господарства.

Після захисту кандидатської дисертації продовжував суміщати наукову роботу у сфері механізації та організації будівельних робіт та практичну діяльність у будівельній галузі. За проектування і швидкісне будівництво автомагістралі був у складі колективу удостоєний Сталінської премії другого ступеня в галузі будівництва 1950 року.

Педагогічну діяльність Д.А. Руденко розпочав у 1954 р., прийшовши у КАДІ для вирішення проблем, пов’язаних із подальшим підвищенням рівня підготовки фахівців та розвитком наукових досліджень у сфері організації дорожнього виробництва. Вже у 1956 р. Вищою атестаційною комісією йому було присвоєно вчене звання професора.

У 1956 р. із складу кафедри будівництва та експлуатації доріг була виділена кафедра організації і механізації дорожньо-будівельних робіт (згодом називалась кафедрою організації і механізації дорожнього будівництва), і її завідувачем став Д.А. Руденко. Маючи колосальний інженерний досвід з організації дорожньо-будівельного будівництва, унікальну практику відбудови і спорудження доріг та мостів під час і після Другої світової війни та величезну наукову ерудицію, професор Д.А. Руденко спрямував зусилля новоствореного колективу кафедри на вирішення проблем, пов’язаних з удосконаленням навчального процесу за дисциплінами організаційно-економічного циклу, а також розвитком мережі автомобільних доріг України, впровадженням у практику дорожнього будівництва прогресивних методів організації робіт, видання необхідної навчально-методичної літератури. У цей період кафедра виконала багато НДР із розвитку мережі автомобільних доріг України, дослідження стану автомобільної дороги Київ-Львів для її реконструкції, написання навчального посібника «Організація дорожньо-будівельних робіт» тощо.

Професор Д.А. Руденко був науковим керівником перших аспірантів кафедри – Г.Є. Ліпського, майбутнього професора, академіка Транспортної Академії України, проректора КАДІ-УТУ, декана факультету, завідувача кафедри з 1967 по 2014 р., та М.П. Скукіна, майбутнього професора кафедри.

Автор та співавтор трьох підручників, наукових посібників та монографій, а також десятків наукових статей.

Організатор і перший головний редактор науково-технічного збірника «Автомобільні дороги і дорожнє будівництво» (випуски 1–3, 1965–1966 рр.).

Вів значну роботу у товаристві «Знання». Коли з 1958/1959 навчального року почав щорічно проводитися Всесоюзний конкурс на кращу наукову роботу студентів, декілька років поспіль був головою комісії конкурсу по розділу автомобільного транспорту і будівництва автомобільних доріг, мостів та тунелів.

Активна науково-педагогічна та організаторська робота професора Д.А. Руденка мала велике значення для становлення дорожньої науки в області організації і механізації виробництва.