Кандидат технічних наук (1980 рік), доцент (1983 рік).
Медалі «50 лет советской милиции» (1967 р.), «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина» (1970 р.).
Студент КАДІ (1961–1966 рр.), аспірант кафедри опору матеріалів КАДІ (1970–1972 рр.), асистент кафедри опору матеріалів КАДІ (1972–1974 рр.), старший викладач кафедри опору матеріалів КАДІ (1974–1981 рр.), доцент кафедри опору матеріалів / опору матеріалів і будівельної механіки / опору матеріалів і машинознавства КАДІ-УТУ-НТУ (1981–2008 рр.), професор кафедри опору матеріалів і машинознавства НТУ (2008–2019 рр.).
Микола Михайлович Рубан народився 02 лютого 1939 року в селі Іванків Бориспільського району Київської області в сім’ї колгоспників. Закінчивши у 1953 році сім класів Іванківської семирічної школи, вступив до Київського гірничого технікуму. Після закінчення технікуму у 1957 році був направлений на роботу в Кемеровське дорожньо-будівельне управління, де працював на посаді майстра з серпня 1957 по вересень 1958 року. У 1958–1961 рр. проходив службу в лавах Радянської армії. Доля склалася так, що під час військової служби Микола Михайлович був причетний до ліквідації наслідків Киштимської аварії – радіаційної надзвичайної ситуації техногенного характеру на Південному Уралі, і це було неабияким життєвим випробуванням.
Після звільнення в запас у 1961 році вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту, який закінчив у 1966 році, отримавши диплом інженера шляхів сполучення зі спеціальності «Автомобільні дороги».
Від жовтня 1964 року працював інструктором Печерського районного комітету ЛКСМУ, а від жовтня 1966 по 1972 рік – першим секретарем Печерського районного комітету ЛКСМУ.
У цей же час Микола Михайлович почав займатися науковою діяльністю – у 1970 році вступив в аспірантуру КАДІ за спеціальністю «Опір матеріалів і будівельна механіка». Його науковим керівником став Борис Михайлович Лісіцин, фахівець у галузі обчислювальної техніки та будівельної механіки, на той час кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри обчислювальної математики КАДІ (раніше, у 1966–1970 рр. – завідувач кафедри будівельної механіки КАДІ). На жаль, навчання в аспірантурі тривало тільки до 1972 року – до відбуття наукового керівника у тривале закордонне відрядження.
05 вересня 1972 року М.М. Рубан був зарахований на кафедру опору матеріалів КАДІ на посаду асистента, згодом з листопада 1974 року переведений на посаду старшого викладача цієї ж кафедри.
03 жовтня 1980 року у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті Микола Михайлович захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Будівельна механіка» і з 1981 року працював уже на посаді доцента кафедри опору матеріалів КАДІ, а у 1983 році отримав вчене звання доцента цієї кафедри.
Від жовтня 1986 по липень 1989 року М.М. Рубан за запрошенням працював викладачем в університеті м. Лагуата (Алжир). Під час його довготривалого відрядження у 1987 році відбулась зміна у структурі кафедр, і після повернення з Алжиру Микола Михайлович працював доцентом кафедри, яка називалась кафедрою опору матеріалів і будівельної механіки, а після чергової зміни назви – кафедрою опору матеріалів та машинознавства. Від вересня 2008 року по серпень 2019 року Микола Михайлович – професор кафедри опору матеріалів та машинознавства.
На суспільно-громадській роботі (як депутат Печерської районної ради депутатів трудящих тощо) М.М. Рубан зробив вагомий внесок у розбудову Київського автомобільно-дорожнього інституту та Печерського району м. Києва.
М.М. Рубан опублікував 38 науково-методичних праць, з них наукових 22, навчально-методичних 16, є співавтором фундаментального навчального комплексу – підручника (Опір матеріалів з основами теорії пружності й пластичності [Текст] : підруч. для студ. буд. і трансп. спец. вузів : у 2 ч., 5 кн. / ред. В.Г. Піскунов. – К. : Вища школа, 1994, 1995).
Микола Михайлович проводив усі види навчальних занять з дисциплін «Опір матеріалів» та «Будівельна механіка і проектування машин» на високому професійному рівні.
Свій досвід та знання Микола Михайлович вміло передав студентам та молодим викладачам, дуже багато часу та сил приділяв виховній роботі зі студентами, легко знаходив з ними спільну мову. Був надзвичайно відповідальний, по-діловому вимогливий, принциповий та об’єктивний. У першу чергу його принциповість та вимогливість стосувалась себе самого, він не давав собі послаблень, якщо розпочинав справу – обов’язково доводив її до повного завершення, не зупиняючись на півдорозі. Ніколи не залишався байдужим до долі тих, хто поруч – тих, з ким працював, кого вчив. Коли до нього звертались з якогось питання, міг одразу не дати відповідь, щоб ретельно все обдумати, потім повертався через деякий час до розмови, закликав співрозмовника до обговорення, але було видно, що він сам уже розглянув усі можливі варіанти вирішення проблеми. Завдяки такій своїй вдачі мав великий авторитет і повагу серед колег і студентів.
У Миколи Михайловича була енциклопедична пам’ять, він міг перемножити в умі не тільки двозначні, а й тризначні числа. Добре грав у шахи, любив розв’язувати шахові задачі-головоломки. Був хорошим спортсменом, грав у футбол та волейбол на високому спортивному рівні, а також був активним футбольним вболівальником. А ще був прекрасним оповідачем, якого колеги слухали з великим інтересом і задоволенням.