ЛІВШИЦЬ ЯКІВ ДАВИДОВИЧ (10 (23) вересня 1907 р. – 28 лютого 1984 р.)

Я.Д. Лівшиць

Кандидат технічних наук (1941 р.), доцент (1949 р.), доктор технічних наук (1955 р.), професор (1956 р.); Заслужений діяч науки УРСР (1977 р.).

Доцент кафедри будівельної механіки КАДІ (1945–1955 рр.), завідувач кафедри будівельних конструкцій і мостів КАДІ (1955–1984 рр.).

Свою трудову діяльність Я.Д. Лівшиць розпочав у 12 років, працюючи кур’єром в Управлінні водного транспорту Дніпровського басейну. Роботу поєднував з навчанням у семирічній трудовій школі, яку закінчив 1922 року. У 1922–1924 рр. здобував освіту в Київській будівельній профшколі, де був головою учкому. Потім працював десятником на будівництві. У 1925 році вступив до Київського будівельного технікуму, після закінчення першого курсу перейшов на факультет інженерів шляхів сполучення Київського політехнічного інституту, навчання на якому завершив у 1930 році, захистив дипломний проект на тему «Судноплавні прогони стратегічних переправ» під керівництвом Є.О. Патона та отримав кваліфікацію «Інженер шляхів сполучення» за спеціальністю «Інженерія споруд».

З 1929 по 1931 рік працював інженером Управління по будівництву великих мостів на місцевих шляхах сполучення, також з 1930 по 1931 рік – асистентом у Київському машинобудівному інституті, де читав курс опору матеріалів.

Розпочавши викладацьку діяльність ще студентом, Яків Давидович продовжив її у Київському інституті інженерів цивільної авіації: з 1931 по 1933 рік – на посаді асистента, у 1933–1941 рр. – на посаді доцента. У цей період основним напрямком його наукової роботи була будівельна механіка літаків. У 1941 році за результатами захисту у Воєнно-повітряній академії імені М.Є. Жуковського дисертації на тему «К расчету подмоторных рам» Я.Д. Лівшицю присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук.

У 1941–1942 рр. – начальник штабу учбового підрозділу повітряного флоту в м. Актюбінськ, у 1942–1943 рр. – інженер-викладач учбового підрозділу повітряного флоту в м. Чарджоу, у 1943–1944 рр. – завідувач кафедри Куйбишівського авіаційного інституту, у 1944–1945 рр. – завідувач кафедри опору матеріалів Київського технологічного інституту легкої промисловості.

Із січня 1945 року Яків Давидович – у Київському автомобільно-дорожньому інституті. Спочатку – доцент кафедри будівельної механіки, а з 1955 по 1984 рік, до останнього дня свого життя, – завідувач кафедри будівельних конструкцій і мостів. Видатний науковець у галузі будівельної механіки та мостобудування, Яків Давидович читав лекції з будівельної механіки, теорії пружності будівельних конструкцій і проектування мостів, які відзначались високим науковим рівнем.

Є.Я. Бергер, Я.Д. Лівшиць (сидять), Д.І. Згорський, М.С. Коваленко, І.П. Шаповал (1958 р.)

У 1955 році в Інституті механіки АН України Я.Д. Лівшиць захистив докторську дисертацію на тему «Згин гнучких пластин», а у 1956 році йому було присвоєно вчене звання професора.

Талановитий вчений, автор понад 100 наукових праць, засновник наукової школи розрахунків мостів з урахуванням впливу тривалих процесів, блискучий полеміст, Яків Давидович мав великий дар вихователя молоді. З юності захоплений наукою, він безпомилково умів визначити обдаровану молодь, допомогти їй зробити перші кроки у дослідницькій діяльності. Повнота цього дару розкрилася у роки роботи в Київському автомобільно-дорожньому інституті. Створена ним на кафедрі будівельних конструкцій і мостів творча атмосфера сприяла розвитку наукового потенціалу та професіоналізму молодих співробітників. З числа випускників КАДІ та інших закладів вищої освіти, залучених Я.Д. Лівшицем до наукової роботи, ним було підготовлено понад 63 кандидати технічних наук; троє з його учнів стали докторами наук, один із них – академіком НАН України, другий – академіком Транспортної Академії України.

Блискуче написані Я.Д. Лівшицем монографії «Строительная механика самолета», «Расчет железобетонных конструкций с учетом влияния усадки и ползучести бетона» стали настільними книгами для багатьох поколінь молодих учених та інженерів.

У 1977 році вченому було присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР.

Я.Д. Лівшиць вів велику громадську науково-інженерну діяльність. Він був головою Всесоюзної постійної комісії з наукових проблем експлуатації мостів; заступником голови секції мостів науково-методичної Ради по дорожньо-мостовій освіті Мінвузу СРСР; членом Всесоюзної координаційної комісії Держбуду СРСР з проблеми усадки та повзучості бетону; експертом групи спеціалістів країн Ради Економічної Взаємодопомоги з питань міцності бетону і арматури.