ЛАВРЕНТЬЄВ МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ (19.11.1900 р. – 15.10.1980 р.)

М.О. Лаврентьєв

Доктор технічних наук (1934 р.), доктор фізико-математичних наук (1935 р.), академік Академії наук УРСР (1939 р.), академік АН СРСР (1946 р.), дійсний член АН Чехословацької РСР (1957), почесний член АН Народної Республіки Болгарії (1966 р.), член-кореспондент Німецької АН у Берліні (1969 р.), член Академії наук Фінляндії (1969 р.), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (1970 р.), іноземний член Паризької АН (1971 р.), командор ордену Почесного легіону (Ordre national de la Légion d’honneur) (1971 р.), іноземний член Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» (Deutsche Akademie der Naturforscher Leopoldina) (1971 р.), іноземний член Польської академії наук (1971 р.).

Лауреат Сталинской премии (1946 р., 1949 р.), лауреат Ленинской премии (1958 р.), орден Отечественной войны II ст. (1944 р.), орден Трудового Красного знамени (1945 р., 1948 р., 1953 р., 1954 р.), орден Ленина (1953 р., 1956 р., 1960 р., 1967 р., 1975 р.), орден Октябрьской Революции (1970 р.), Большая золотая медаль имени М. В. Ломоносова АН СРСР (1977 р.); Герой Социалистического труда (1967 р.).

Завідувач кафедри вищої математики Київського автомобільно-дорожнього інституту у 1944–1946 рр.

М.О. Лаврентьєв розповідає колегам про плани будівництва Новосибірського наукового центру

Основні напрямки роботи М.О. Лаврентьєва.

Математика: теорія множин і функцій; конформні відображення; квазіконформне відображення; диференційні рівняння.

М.О. Лаврентьєв серед засновників Сибірського відділення АН СРСР біля макету Новосибірського Академмістечка (1959 р.)

Механіка: теорія крила; обтікання з відривом струменів; поверхневі хвилі; теорія кумуляції; спрямований вибух.

Із математичних робіт слід відзначити теорію просторових квазіконформних відображень, основоположником якої є М.А. Лаврентьєв. Ця робота виникла з потреб практики.

Відомо 530 праць М.О. Лаврентьєва (наукові та публіцистичні статті, огляди, рецензії, монографії, підручники, нариси спогадів).

Основні публікації:

  1. Одномерные обратные задачи математической физики. – Новосибирск : Наука, 1982. – 88 с. (совместно с К.Г. Резницкой, В.Г. Яхно).
  2. Многомерные обратные задачи для дифференциальных уравнений. – Новосибирск : Наука, 1969. – 67 с. (совместно с В.Г. Романовым, В.Г. Васильевым).
  3. Условно-корректные задачи для дифференциальных уравнений. – Новосибирск : Новосиб. ун-т, 1973. – 71 с.
  4. Некорректные задачи математической физики и анализа. – М. : Наука, 1980. – 286 с.  (совместно с В.Г. Романовым, С.Т. Шишатским).
  5. О некоторых некорректных задачах математической физики. Новосибирск : Наука, 1962. – 96 с.

 Серед заслуг М.О. Лаврентьєва не тільки наукові відкриття в області математики і механіки, організація Сибірського відділення Академії наук СРСР і створення унікального наукового центру, а й великий внесок у порятунок вітчизняної генетики – науки, яка, здавалося б, не входила в область його наукових інтересів.

Його ім’ям названі проспект в Новосибірську, вулиці в Казані і місті Долгопрудний Московської області, гірські піки на Памірі і Алтаї. У Новосибірську на проспекті, що носить його ім’я, встановлений бюст М.А. Лаврентьева. Його ім’я носять Інститут гідродинаміки Сибірського відділення РАН, науково-дослідне судно РАН. Меморіальні дошки встановлені: в Новосибірську – на будівлі Інституту гідродинаміки, в Москві – на будівлі Інституту точної механіки та обчислювальної техніки, в Києві – на будинку, в якому він жив.