ДАЦЕНКО ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ (11 вересня1918 р. – травень1999 р.)

І.К. Даценко

Кандидат технічних наук (1953 р.), доцент (1955 р.), Заслужений працівник освіти України (1968 р.).

Орден «Знак почета» (1961 р.), орден Отечественной войны I степени (06.04.1985 р.), сім медалей (у тому числі «За оборону Ленинграда» (22.12.1942 р.), «За оборону Советского Заполярья», Медаль Ушакова (06.11.1944 р.), «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.», «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина» (1970 р.)).

Асистент кафедри автомобілів і двигунів (1951–1953 рр.), доцент кафедри автомобілів і двигунів (1953–1962 рр.), автомобілів і тракторів (1962–1967 рр.), завідувач кафедри дорожніх машин (1967–1975 рр.), доцент кафедри дорожніх машин (1979–1992 рр.), заступник директора КАДІ по учбовій та науковій роботі (1959-1961 рр.), проректор КАДІ по учбовій роботі (1961–1967 рр.).

Життєва дорога Івана Костянтиновича Даценка була складною і тернистою. Народився він у селянській родині, у чотири роки залишився без батька. Після семирічки закінчив фабрично-заводське училище (ФЗУ). Сімнадцятирічним пішов працювати слюсарем на завод «Ленінська кузня» у Києві. У 1935 році поступив на другий курс Київського індустріального рабфаку, а після його закінчення навчався у Київському інституті легкої промисловості на механічному факультеті. Закінчивши другий курс інституту, у 1940 році Іван Костянтинович перевівся на третій курс механічного факультету Ленінградського кораблебудівного інституту, де і застала його війна.

Учасник Другої світової війни. Захисник блокадного Ленінграду, у вересні 1941 року він був поранений, а після одужання направлений на есмінець «Свирепый», де проходив військову службу на посаді командира палубного розрахунку. У квітні 1944 року був направлений на крейсер «Мурманск» (Північний флот), звідки у 1945 році демобілізований у запас у званні «капітан-лейтенант».

У вересні 1945 року І.К. Даценко був зарахований студентом ІV курсу механічного факультету Київського автомобільно-дорожнього інституту (перший набір студентів КАДІ), який закінчив у 1947 році за спеціальністю «Автомобілі та автогосподарства» з присвоєнням кваліфікації інженера-механіка. Після закінчення інституту працював старшим лаборантом кафедри автомобілів і двигунів. У 1947 році вступив до аспірантури цієї кафедри. У 1953 році у Вченій Раді Харківського політехнічного інституту захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование скоростной характеристики грузового автомобиля». Працював на посадах асистента, доцента кафедри автомобілів і двигунів (з 1962 р. – кафедра автомобілів і тракторів). З 1959 року – заступник директора КАДІ по учбовій та науковій роботі, з 1961 по 1967 р. – проректор КАДІ по учбовій роботі.

Організатор та перший завідувач кафедри дорожніх машин. Очолював засновану ним кафедру з 1968 по 1975 р., згодом по 1992 рік працював на ній доцентом. Під його керівництвом створено матеріально технічну базу кафедри, у тому числі навчальний полігон дорожніх машин у с. Плюти. За час роботи на кафедрі Іваном Костянтиновичем було підготовлено сотні висококваліфікованих інженерних кадрів і науково-педагогічних працівників. Багато з них працювало і працюють нині на кафедрі дорожніх машин. Серед них доценти Ткаченко В.Г., Варфоломєєв Ю.М., старші викладачі Зогар Е.М., Тютін В.М., Бережнюк В.І. і багато інших.

Науковий напрям роботи Даценко І.К. – «Дослідження і удосконалення трансмісій гусеничних та колісних тягачів дорожніх машин для швидкісного будівництва покриттів автомобільних доріг».

І.К. Даценко – один з тих викладачів Київського автомобільно-дорожнього інституту, які працювали у вищих навчальних закладах за кордоном, допомагаючи багатьом країнам світу у підготовці власних інженерних і наукових кадрів, розвитку вищої освіти. У 1962 році Іван Констянтинович був зарахований у резерв експертів ООН. У 1964–1966 рр. працював у Бірмі (Рангунський технологічний інститут), у 1975–1979 рр. – в Афганістані (Кабульський політехнічний інститут, на посаді завідувача кафедри машинобудування).