БОРЗАКОВСЬКИЙ ЄВГЕНІЙ ІВАНОВИЧ (21 грудня 1907 р. – 20 травня 1974 р.)

Є.І. Борзаковський

Кандидат технічних наук (1943 р.), доцент (1946 р.)

Медаль «За доблестный труд в Великой Отечественной войне» (1945 р.), орден Трудового Красного Знамени (1954 р.), медаль Монгольської Народної республіки за підготовку кадрів для народного господарства Монголії, медаль «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина» (1970 р.), нагрудний значок Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР «За отличные успехи в работе».

Завідувач кафедри «Автомобілі і двигуни» (1945–1962 рр.), «Автомобілі і трактори» (1962–1968 рр.), заступник директора КАДІ з навчальної та наукової роботи (1952–1959 рр.), доцент кафедри «Автомобілі і трактори» (1968–1974 рр.).

Євгеній Іванович Борзаковський народився 21 грудня 1907 року в с. Глушково Рильського району Курської області в сім’ї службовця. Від 1919 році після смерті батька виховувався в дитячому будинку міста Путивль. Трудову діяльність розпочав у 14 років на міський електростанції Путивля, де отримав кваліфікацію помічника машиніста. Закінчивши у 1925 році середню школу, за направленням від профспілки працівників комунального господарства вступив до Московського механічного інституту ім. Ломоносова, який закінчив у 1930 році, отримавши кваліфікацію інженера-механіка з тракторобудування.

Після закінчення інституту працював на посадах старшого наукового співробітника, керівника групи тягових механізмів лісового транспорту Північного науково-дослідного лісопромислового інституту в м Архангельську і одночасно за сумісництвом викладачем Архангельського лісотехнічного інституту. З 1933 року Євгеній Іванович працював старшим конструктором тракторного відділу Харківського паровозобудівного заводу і за сумісництвом на посаді доцента у Харківському автомобільно-дорожньому інституті. У серпні 1934 року був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри «Трактори і автомобілі» Мелітопольського інституту механізації сільського господарства, де виконував обов’язки професора і працював до початку Другої світової війни. У 1941 році евакуювався до м. Арзамас Горьківської області, де працював завідувачем кафедри спеціальних дисциплін філії Московського інституту механізації і електрифікації сільського господарства. Після визволення м. Мелітополя Євгенія Івановича перевели на попереднє місце роботи у м. Мелітополь. У 1943 році він успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, а в 1946 році йому було присвоєно вчене звання доцента. З грудня 1943 року по жовтень 1950 року Євгеній Іванович працював старшим консультантом сектора газифікації в Управлінні справами Ради Народних Комісарів Української РСР, а з лютого 1945 року за сумісництвом очолював кафедру «Автомобілі і трактори» / «Автомобілі і двигуни» Київського автомобільно-дорожнього інституту.

Є.І. Борзаковський (третій справа у першому ряду) серед працівників кафедри (21 грудня 1957 р.).

У 1950 році рішенням Ради Міністрів УРСР Євгеній Іванович був відряджений для постійної роботи в Київський автомобільно-дорожній інститут, де не тільки завідував кафедрою, а з 1952 по 1959 рік обіймав посаду заступника директора КАДІ з навчальної та наукової роботи. На цій роботі повністю розкрився організаторський талант Євгенія Івановича, багато сил і енергії він віддавав вдосконаленню навчального процесу та розвитку науково-дослідної роботи. З лютого 1959 року по вересень 1968 року Євгеній Іванович продовжував працювати завідувачем кафедри «Автомобілі і двигуни» / «Автомобілі і трактори», а з 1968 року і до останніх днів життя працював доцентом кафедри Автомобілі і трактори», поступившись місцем завідувача кафедри своїм вихованцям.

Автомобіль ГАЗ-АА, переобладнаний для роботи на зрідженому газі, у дворі КАДІ (1945 р.)

Євгеній Іванович вів велику науково-дослідну і педагогічну роботу. На очолюваній ним кафедрі науково-дослідні роботи розпочалися одразу після її створення. На виконання постанови Раднаркому УРСР від 08 лютого 1945 року, якою передбачалося перевести в Києві сто автомобілів для роботи на зрідженому газі, кафедра переобладнала перший автомобіль ГАЗ-АА для роботи на зрідженому газі і вже 03 березня 1945 року демонструвала його співробітникам Раднаркому УРСР, а 05 березня цього року переобладнаний автомобіль оглянув заступник голови Раднаркому А.М. Барановський. Наказом по інституту № 43 від 06 березня 1945 року керівникові робіт з переобладнання автомобіля завідувачу кафедри Є.І. Борзаковському та безпосереднім виконавцям робіт було оголошено подяку. На першій науковій конференції професорсько-викладацького складу інституту у 1947 році із доповідями від кафедри «Автомобілі і трактори» виступали доцент Є.І. Борзаковський на тему: «Використання зрідженого газу як палива для автомобілів» та старший викладач В.Г. Шорніков – «Газове обладнання двигунів автомобілів і дорожніх машин».

Є.І. Борзаковський та М.Ф. Кошарний переглядають курсовий проект

Євгеній Іванович став засновником та керівником двох наукових шкіл: з удосконалення тягово-швидкісних властивостей, продуктивності, паливної економічності та екологічної безпеки автомобілів та з ефективності використання альтернативних палив на автомобільному транспорті (нині науковим керівником цих шкіл є професор В.П. Сахно). Під керівництвом Є.І. Борзаковського виконали та захистили кандидатські дисертації аспіранти та працівники кафедри, зокрема Безбородова Г.Б., Даценко І.К., Пелих В.М., Мансуров А.М., Основенко М.Ю., Бортницький П.І., Сахно В.П., Шумляковський П.Й., Сирота В.І., Шагомяло М.І., Рудніцький А.І., Стельмаховський Ю.С., Шорніков В.Г. Багато з його вихованців успішно працювали або працюють у Київському автомобільно-дорожньому інституті – теперішньому Національному транспортному університеті. Перу Є.І. Борзаковського належить понад 30 наукових робіт.

Євгеній Іванович був відмінним педагогом, вихователем і наставником студентської молоді, прекрасним методистом. Багаторічна сумлінна праця Євгенія Івановича була високо оцінена державою. За плідну роботу у вищій школі він нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне» (1945 р.), орденом Трудового Красного Знамени (1954 р.), медаллю Монгольської Народної республіки за підготовку кадрів для народного господарства Монголії, медаллю «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина» (1970 р.), нагрудним значком Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР «За отличные успехи в работе». Неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР і УРСР.