БОЛЬШАКОВ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ (25 травня 1929 р. – 10 березня 2006 р.)

В.О. Большаков

Кандидат технічних наук (1955 рік), доцент (1959 рік), доктор технічних наук (1969 рік), професор (1971 рік); Заслужений діяч науки та техніки України (1994 р.), Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (1998 р.).

Аспірант кафедри проектування доріг і гідравліки (1952–1955 рр.), доцент кафедри проектування доріг (1961–1964 рр.), завідувач кафедри гідравліки (1964–1987 рр.), завідувач кафедри штучних споруд і гідравліки (1987–1992 рр.), завідувач кафедри мостів та тунелів (1992–2002 рр.), професор кафедри мостів та тунелів (2002–2005 рр.), головний науковий співробітник кафедри проектування доріг (2005–2006 рр.).

Валерій Олексійович Большаков народився у Томську 25 травня 1929 року в родині військовослужбовця і, як більшість дітей військових того часу, дитячі роки провів у постійних роз’їздах країною: Омськ, Саратов, Петропавловськ-Камчатський; навчався у школах Владивостока, Ташкента, Чити і, нарешті, в Києві, де закінчив 86-у чоловічу середню школу.

Вступив у 1947 р на дорожньо-будівельний факультет Київського автомобільно-дорожнього інституту. Вибір інституту і спеціальності «Інженер шляхів сполучення» виявився вдалим – дорожньо-будівельний факультет мав рідкісний склад блискучих викладачів.

У 1952 році В.О. Большаков закінчив з відзнакою КАДІ і став одним із перших аспірантів Ю.М. Даденкова. У травні 1955 року, майже за півроку до закінчення строку навчання в аспірантурі, захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование пропускной способности малых мостов, расположенных ниже водосливной плотины».

З 1955 по 1960 р. працював за призначенням у Томському інженерно-будівельному інституті асистентом, старшим викладачем, доцентом, виконуючим обов’язки завідувача кафедри «Гідравліка». У 1959 р. йому було присвоєно вчене звання доцента. Але Валерія Олексійовича весь час тягнуло до Києва, де жили його батьки, працювали улюблені наставники, залишилися численні друзі.

У 1960 р. повернувся в столицю України і працював до 1961 р. старшим консультантом науково-технічної ради Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (міністром на той час був Ю.М. Даденков). Суто апаратна робота значно збагатила майбутнього керівника кафедри, дозволивши йому глибоко усвідомити механізми організації наукових досліджень, познайомитися з багатьма вченими і фахівцями.

У 1961 р. В.О. Большаков повернувся на викладацьку роботу в КАДІ і до 1964 р. працював на посаді доцента кафедри «Проектування доріг». У січні 1964 р. з кафедри проектування доріг була виділена кафедра гідравліки, завідувачем якої став доцент Большаков. З 1968 р. вперше серед подібних кафедр споріднених вузів на кафедрі гідравліки КАДІ було організовано дипломне проектування, і загальноінженерна кафедра стала однією з випускових за спеціальністю «Мости і тунелі».

У травні 1969 року Валерій Олексійович успішно захистив у Київському інженерно-будівельному інституті (нині Київський національний університет будівництва та архітектури) докторську дисертацію на тему «Неустановившееся движение ливневых вод в открытых руслах». Офіційними опонентами були відомі у країні вчені, доктори технічних наук М.С. Визго (член-кореспондент АН Узбекистану), В.В. Смислов та І.А. Железняк. У цій роботі вперше запропоновано принципово новий підхід до питання гідравлічного розрахунку русел і споруд дорожнього водовідведення на основі розробленої теорії неусталеного руху зливових вод, що відповідає реальним умовам їх роботи. У грудні 1971 р. Валерій Олексійович Большаков був затверджений у вченому званні професора по кафедрі «Гідравліка». Він першим із випускників КАДІ став доктором технічних наук і професором.

У 1987 р. на базі кафедр «Гідравліка» і «Мости і тунелі» створюється кафедра «Штучних споруд та гідравліки», перейменована згодом у кафедру «Мости і тунелі». Завідувачем об’єднаної кафедри став професор Валерій Олексійович Большаков, очолював її по 2002 р. З 2002 по 2005 р. працював на кафедрі мостів і тунелів на посаді професора, у 2005–2006 рр. – на кафедрі проектування доріг на посаді головного наукового співробітника.

Валерій Олексійович був прекрасний лектор і методист, активний вихователь студентів.

За значний особистий внесок у підготовку інженерних та педагогічних кадрів, розвиток і впровадження наукових досліджень Валерію Олексійовичу Большакова було присвоєно в 1994 р. почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

У науці він продовжив справу свого вчителя, професора Ю.М. Даденкова, засновника та керівника наукової школи з гідравліки відкритих русел та дорожніх споруд. Наукові дослідження, які виконувалися під керівництвом професора В.О. Большакова, продовжували цю тематику і були пов’язані з питаннями пропуску зливових вод малими мостами й дорожніми трубами, вивченням роботи водоперепускних споруд, руху води у відкритих руслах при організації водовідведення, а також розв’язанням нестандартних задач гідравліки мостових переходів.

В.О. Большаков підготував 28 кандидатів технічних наук, був науковим консультантом чотирьох докторів наук, які успішно захистили дисертаційні роботи.

В.О. Большаков стояв на чолі започаткування розвитку комплексу робіт з математичного моделювання задач гідравліки неусталених потоків і натурних досліджень неусталеного руху води у каналах та ріках.

Вперше в Україні, починаючи з 1961 р., для розв’язування задач гідравліки були використані електронно-обчислювальні машини з розробкою відповідних математичних моделей. 1962 року у КАДІ була організована спеціальна науково-дослідницька група з автоматизації гідравлічних і гідрологічних розрахунків, до складу якої увійшли зокрема математики і кібернетики – випускники Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Декілька років поспіль під керівництвом В.О. Большакова наполегливо та ефективно велись натурні спостереження зливового стоку та стоку вод весняного сніготаяння у Закарпатті та Прикарпатті. Багато років В.О. Большаков і його співробітники успішно вели дослідження щодо забезпечення наукових основ проектування та експлуатації складної, розгалуженої і життєво важливої для країни Каховської зрошувальної системи. Ідеї та рішення, отримані в ході систематичних натурних досліджень несталого руху води на Північно-Кримському каналі, які проводилися науковими експедиціями кафедри гідравліки КАДІ протягом 18 років, увійшли складовою частиною в цикл праць «Теорія і технологія ресурсозберігаючого управління вододільними системами з впровадженням їх у виробництво», удостоєних у 1998 р. Державної премії України в галузі науки і техніки. Одним з лауреатів став у складі авторського колективу і Валерій Олексійович Большаков.

Характерною особливістю наукових досліджень, виконаних під керівництвом і за участі В.О. Большакова, – їх прикладний характер. Результати завершених робіт упроваджені у виробництво, у практику зі значним економічним ефектом. Багато років кафедра вела значну господарсько-договірну тематику, спрямовану на вирішення актуальних завдань дорожньої галузі. Основні тереотичні та практичні результати відображені у підручниках, навчальних посібниках і методичних розробках для закладів вищої освіти.

Від січня 1965 р. В.О. Большаков започаткував проведення засідань наукового семінару з гідравліки, який швидко здобув загальне визнання вчених та практиків усього колишнього СРСР. За своєю організаційною структурою і складу учасників семінар став міжгалузевим та міжвідомчим об’єднанням спеціалістів, які працюють над проблемами гідравліки у закладах вищої освіти, у проектних та будівельних організаціях.

Заснований 1965 року В.О. Большаковим міжвідомчий науково-технічний збірник «Гідравліка і гідротехніка» (перші два випуски мали назву «Гідравліка») багато років добре відомий та популярний у близькому та далекому зарубіжжі.

В.О. Большаков (перший праворуч) з колегами (2004 р.)