БОБРО ЮРІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ (14 березня 1928 р. – лютий 2007 р.)

Ю.Г. Бобро

Кандидат технічних наук (1953 р.), доцент (1956 р.), доктор технічних наук (1966 р.), професор (1970 р.).

За багаторічну працю та впровадження нової техніки нагороджений Грамотою Всесоюзної спілки ливарників.

Професор кафедри технології металів (1968–1970 рр.), завідувач кафедри технології металів (1970–1982 рр.), в.о. зав. кафедри ремонтного виробництва та матеріалознавства (РВМ) (січень 1983 – 1984 рр.), професор кафедри РВМ (1984–1987 рр.), старший науковий співробітник науково-дослідного сектору (НДС) кафедри РВМ (1987–1988 рр.).

 Юрій Георгійович Бобро народився у робітничій сім’ї у м. Харкові. У 1936 році поступив до школи робітничого селища Харківського тракторного заводу (ХТЗ). У 1941 р. був евакуйований спочатку у м. Сталінград, а потім у м. Барнаул. Після закінчення школи у 1945 році вступив до Алтайського машинобудівного інституту у Барнаулі. У 1946 році переїхав до Харкова, де продовжив навчання у Харківському механіко-машинобудівному інституті, який у 1949 р. увійшов до складу Харківського політехнічного інституту (ХПІ), що відновлювався на базі об’єднання інститутів. Закінчив у 1950 р. з відзнакою ХПІ за спеціальністю «Металознавство та обладнання термічних цехів», отримавши кваліфікацію інженера-механіка, після чого був залишений в аспірантурі.

Науково-педагогічну діяльність розпочав з 1952 р. під час навчання в аспірантурі при Харківському політехнічному інституті (ХПІ), виконуючи обов’язки молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу. З 1953 по 1967 р. Ю.Г. Бобро працював у ХПІ асистентом, доцентом, в.о. професора кафедри металознавства та термічної обробки. У 1953 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, у 1956 році йому присвоєно вчене звання доцента. У 1966 році Ю.Г. Бобро присуджено науковий ступінь доктора технічних наук за роботу «Исследование природы процессов формирования структуры и свойств чугунов, легированных алюминием», захищену у Дніпропетровському металургійному інституті. З серпня 1967 року він працював заступником директора з наукової роботи Інституту проблем лиття АН УССР.

У жовтні 1968 р. Ю.Г. Бобро було обрано за конкурсом на посаду професора кафедри технології металів Київського автомобільно-дорожнього інституту. У 1970 р. йому присвоєно вчене звання професора, а у вересні того ж року його обрано на посаду завідувача кафедри технології металів, яку він очолював з 1970 по 1982 р.

На кафедрі під його керівництвом було виконано ряд робіт зі створення методичної документації, розробки нових лабораторних робіт з матеріалознавства та інших дисциплін, введення нових організаційних форм навчального процесу (застосування та перевірка методів поточного контролю успішності, організація самостійної роботи студентів, впровадження у навчальний процес результатів наукових досліджень), впровадження у навчальний процес різних технічних засобів, переоснащення лабораторної бази, удосконалення методики організації та проведення практики студентів. У 1977–1979 рр. перебував у відрядженні у республіці Куба, виконуючи обов’язки радника Міністра Міністерства з вищої технічної освіти республіки Куба.

З січня 1983 по 1984 рік Ю.Г. Бобро виконував обов’язки завідувача кафедри кафедри ремонтного виробництва та матеріалознавства (РВМ), яку було створено 1982 року шляхом об’єднання кафедр ремонтного виробництва і ремонту автомобілів та дорожніх машин та технології металів, а з 1984 року обіймав посаду професора кафедри РВМ. У 1987–1988 рр. Ю.Г. Бобро працював старшим науковим співробітником науково-дослідного сектору (НДС) кафедри РВМ.

Ю.Г. Бобро був видатний учений у галузі спеціальних сплавів, під його керівництвом на кафедри технології металів активно велась наукова робота з дослідження та застосування алюмінієвих і спеціальних чавунів.

Про результати науково-дослідної роботи Ю.Г. Бобро свідчать понад 130 наукових праць та винаходів за спеціальністю, зокрема три монографії («Жаростойкие и ростоустойчивые чугуны» (1960 р.), «Алюминиевые чугуны» (1964 р.), «Изотермическая закалка чугуна» (1968 р.)). Отримав понад двадцять авторських свідоцтв на винахід, основними з яких є «Жаростойкий чугун» (1960 р.), «Износостойкий сплав» (1962 р.).

Науково-дослідна робота Ю.Г. Бобро була тісно пов’язана з виробництвом. За сумлінну роботу та впровадження нової техніки його було нагороджено Грамотою Всесоюзної спілки ливарників.

Ю.Г. Бобро виконав ряд робіт спільно з науковими співробітниками Болгарської академії наук; результати цих робіт опубліковані у болгарських збірниках наукових праць.

Систематично займався підготовкою наукових кадрів; за час роботи Ю.Г. Бобро у КАДІ під його керівництвом було захищено шість дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.