БАРАБАШ МАРК ЛЬВОВИЧ (19 грудня 1906 р. – 17 липня 1973 р.)

М.Л. Барабаш

Кандидат технічних наук (1955 р.), доцент (1956 р.).

Орден Красной Звезды (29.04.1943 р.), орден «Знак Почёта» (13.09.1943 р.), п’ять медалей (зокрема «За оборону Кавказа» (01.05.1944 р.)).

Доцент кафедри деталей машин (1956–1962 рр.), доцент кафедри організації та механізації дорожньо-будівельних робіт (1962–1967 рр.), доцент кафедри дорожніх машин (1967–1973 рр.)

Марк Львович Барабаш у 1930 році з відзнакою закінчив Київський політехнічний інститут і отримав кваліфікацію «інженер-механік» за спеціальністю «Теплотехніка та теплові установки».

Учасник Другої світової війни з 1941 по 1945 рік. Брав участь у військово-відновлювальних роботах на Південно-Західному, Північно-Кавказькому та 1-му Українському фронтах у складі 2-го мостовідновлювального загону під командуванням І.Ю. Баренбойма, згодом Героя Соціалістичної праці. Очолював інженерно-технічну службу загону. Війну закінчив у званні «інженер-капітан». За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками був нагороджений орденом Красной Звезды, за успішне виконання завдань Уряду та військового командування з відновлення залізниць, проявлені при цьому мужність та стійкість, – орденом «Знак Почёта».

З 1947 року і до кінця життя Марк Львович працював у Київському автомобільно-дорожньому інституті на посадах асистента, старшого викладача, доцента. Починав свою навчально-наукову діяльність на кафедрі технічної механіки КАДІ, згодом були кафедри: деталей машин, організації та механізації дорожньо-будівельних робіт, дорожніх машин. Під час роботи на кафедрі дорожніх машин талант вченого і педагога Марка Львовича Барабаша розкрився повною мірою. Він вперше організував в інституті науково-дослідну групу з вивчення полімерних покриттів у дорожньому машинобудуванні (НДГПП), яка працювала виключно на кошти, виручені від господарських договорів з промисловими підприємствами та будівельними організаціями України.

Напрям наукових інтересів М.Л. Барабаша – проблеми тертя та зношування в машинобудуванні. Він тісно співпрацював з Інститутом колоїдної хімії та хімії води АН УРСР, інститутом ДерждорНДІ УРСР, особисто з академіком АН СРСР П.О. Ребіндером.

Протягом десяти років Марк Львович був заступником головного редактора науково-технічного збірника України «Проблемы трения и изнашивания».

Велику увагу приділяв Марк Львович винахідницькій діяльності – він автор близько 30 винаходів, новизна яких захищена авторськими свідоцтвами СРСР.

Багатий життєвий та науковий досвід передавав своїм учням-аспірантам. Серед них кандидати технічних наук, викладачі Київського автомобільно-дорожнього інституту, доценти В.В. Фере, І.Л. Едельман, І.П. Головач, В.А. Забродкін, А.Л. Зайченко, Б.В. Нечежеленко.